ВІДРОДЖЕННЯ МОНАСТИРЯ

У жовтні 1990 року було ухвалено закон СРСР "Про свободу совісті та релігійні організації", який став початком нових релігійних відносин у державі.

Цього ж року починає своє друге життя Ізький Свято-Миколаївський чоловічий монастир. На місці, де колись була свята обитель, від якої залишились тільки каплиця з одним стареньким будинком, знову поселяються ченці.

12 липня 1991 року, на свято первоверховних апостолів Петра і Павла, у каплиці була відправлена перша Божественна літургія, яку очолив колишній насельник — архімандрит Спиридон (Фарковець)26. В невеличкому приміщені проживало 19 чоловік братії, а саме — 2 архімандрити, 3 ієродиякони та 14 послушників. Для відправлення богослужінь були обладнані дві кімнати[27]. Лікарню-тубдиспансер влада обіцяла невдовзі перевести в інше місце.

29 лютого 1992 року на монастирському кладовищі було поховано архієпископа Саву (Бабинця), який заповів поховати себе саме тут[28].

14 березня 1992 року були зібрані підписи й надіслано листа на ім'я Президента України Л. М. Кравчука з проханням офіційно зареєструвати монастир, а вже 17 березня прийшла задовільна відповідь. 27 березня була подана заява до Ізької сільської ради щодо отримання земельної ділянки, згідно з якою обителі було надано 0, 50 га.

У червні 1992 року Хустська райдержадміністрація ухвалила рішення про реєстрацію православної общини в селі Іза-Карпутлаш як парафії, віруючі ж і далі вимагали її реєстрації як монастиря.

6 серпня 1992 року наказом єпископа Мукачівського Євфимія (Шутака) настоятелем монастиря був призначений архімандрит Стратонік (Легач).

27 вересня 1992 року, на свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього, було встановлено та освячено придорожній хрест при в'їзді в монастир. У листопаді 1992 року розпочався збір пожертвувань на будівництво храму, на які згодом були закуплені будматеріали.

20 березня 1994 року було закладено перший камінь та освячено місце під будівництво майбутнього монастирського храму.

28 липня 1994 року, на свято рівноапостольного великого князя Володимира, до монастиря прибули судді обласного арбітражного суду: було вирішено віддати корпус лікарні монастирю поетапно, протягом кількох років.

28 квітня 1995 року влада дозволила братії Ізької обителі проживати на другому поверсі лівого крила лікарні.

1 квітня 1996 року монастир відвідав і благословив його насельників Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України.

У період 1995-1998 років будівництво Свято-Миколаївського монастирського храму йшло швидкими темпами. Він збудований у стилі руських храмів, дзвіниця над головним входом вкриває видовжене шатро, а на перехресті головного приміщення зведено велику баню на могутньому барабані, по боках чотири малі бані[29].

Місцева влада пішла назустріч і надала монастирю 12 гектарів землі та саду. Для обробітку їх монастирем була закуплена сільськогосподарська техніка.

Після пасхальних днів 1999 року монастир відвідує його колишній насельник та відомий у світі ієрарх Блаженніший Митрополит Дорофей (Філіп, † 2000).


24. Див.: Список и точное описание братии, живущих и живших в монастыре Святителя о. Николая, что при селе Иза округа Хустского в Карпатской Руси. (Рукопис) // Архів Ізького Свято-Миколаївського чоловічого монастиря.
25. Афонскіе разсказы. Париж, 1950. С. 150.
26. Святині Хустської єпархії. Свято-Миколаївський чоловічий монастир в селі Іза-Карпутлаш // Єпархіальні вісті. Мукачево, 2001. Грудень. С. 4.
27 Барбіл Б. Блаженніший Дорофей // Срібна Земля. Ужгород, 1997. 28 квітня. С. 13.
28. Хроніка церковних подій //Єпархіальні вісті. Мукачево, 1992. Березень-квітень. С. 8.
29. СирохманМ. Церкви України. Закарпаття. Львів, 2000. С. 786.

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА
ЗАСНУВАННЯ МОНАСТИРЯ
МОНАСТИР В УРОЧИЩІ "КАРПУТЛАШ"
МОНАСТИР ЗА РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ
ВІДРОДЖЕННЯ МОНАСТИРЯ
ПРОСЛАВЛЕННЯ У СОНМІ СВЯТИХ СХИАРХІМАНДРИТА АЛЕКСІЯ (КАБАЛЮКА)
СУЧАСНИЙ СТАН МОНАСТИРЯ
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
ІЛЮСТРАЦІЇ