Вірш-посвята

Надія Кемінь

 

Присвята
Нанківській Пречистій

В далекому сімнадцятому віці
В ясну годину, сповнену чудес
На нашу землю нанкінську, повірте,
Свята ікона з'явилася з небес -
Народ наш чесний, завше боголюбний
Повівся дивно..., бо неприйняття
Такого Дару - гріх неприпустимий,
І кара Божа, і наше прокляття...
Пречиста Богородице! Маріє!
Заступнице, прости наш грішний рід
За ту невдячність, скупість і погорду,
Що скоєна вже більш як триста літ.
Не знищ, не покарай, а заступися
Від воєн і хвороб нас збережи
Хай рід тут буде мудрий, а не ниций
Що виросте із твоєї сльози
І хай батьки розповідають дітям
Не про невдячних наших пращурів, -
А про добро, про людяність і мудрість,
Про чесний люд і добрих хазяїв.
Про те, як знов на небі засвітилась
Велика Зірка – певно, Божий глас,
Що буде нами знайдено це диво -
Свята ікона. Що єднає з Богом нас.
І те, що на межі тисячоліття
На докір часу й забуттю Миколою Яремою
Поставлена Каплиця -
Во славу Божу і Твою
Маріє! Богородице, Пречиста,
Благословенна серед матерів...
Нема у мене, мабуть, того хисту,
Щоб так сказать як Бог цього б хотів.

Надія Кемінь